Become a donor

Marina Sokolova

Marina Sokolova

44 y. o.
Kyiv , Ukraine

сама з двома дітьми.батька дітей немає його вивезли в Росію.Я тяжко хвора у сина бронхіальна астма.

Я мама із двома дітьми ми з Донецької обл.З 2014 року вже відчули коли весь світ впав і ми залишилися без нічого. Батька дітей вивезли в р.ф .У мене з дітьми не кого не було, і я важко хвора сама тягла як могла, а з болем труднощами і втрати всього що довелося знову переживати з 2022, здається все наше життя просто кошмар і страх.Тільки мій стан здоров'я сильно погіршився і тепер я не можу працювати забезпечити нас, а як без рідних і вдома виростити дітей і дати їм освіту і забезпечити у мене просто не вкладається,.Коли я жила з батьком дітей ми мріяли що у них буде гарне дитинство, свій будинок та батьки люблячі.Але ось миттю у нас це забрали .Батька вивезли з Криму відбувати нібито покарання у волгоградській області,р.ф Він один раз зателефонував ,і сказав що його там звільнили але він був у лікарні ,і залишився лише з 20 відсотками зору.Документи теж забрали. Він був сильно зламаний, і просив берегти себе та дітей, тобто він прощався з нами.Після того я бігала до поліції та прокуратури але скрізь мене не хотіли і слухати розводячи руками що не можуть дізнатися нічого тому, що його вивезла Росія і ми не контактує з ними.І тільки через час мені вдалося письмово звернутися та отримати відповідь Що він був відправлений відбувати туди покарання і немає у мене підстав звертатися до поліції України.Я страшенно багато страждала від того що з нами сталося,і від несправедливості та складнощів,Будучи на інвалідності за станом здоров'я, я втретє не переоформила групу, оскільки роботала. Допомагати нам не було кому. Дуже багато і часто мої діти били в потребах і дізналися що таке бути на вулиці і ночувати під деревом, голодними лягати спати.Їх обідали в школі, був булінг у сина. Тому я йшла на все аби заробити,І ми трохи стали справлятися хоч і постійно мене не було з ними І ось знову стах, кошмар і не розуміння що відбувається, я не хотіла кудись їхати мені було страшно знову пережити цей жах.Але вибору небуло потрібно було захистити дітей від ризику та вибухів.Тому ми кинули все і поїхали у безпечніше місце. Так у 2022 році ми стали переселенцями.Жили з чужими людьми, але на жаль через відсутність доступу до моїх препаратів стан ,різко погіршився і додали ще супутні захворювання і теж не виліковні.У сина бронхіальна астма,і часто хворіє,.Та й мої хвороби не пожити повноцінно і довелося орендувати житло. Тому кошти із виплат йдуть на оплату житла.Я намагаюся відновити групу з інвалідності,але на жаль не все безкоштовно для діагностики та обслуговування.А те, що безкоштовно, то не можливо потрапити, тому все затягнулося і я не можу отримати належне лікування і здати всі папери для подальшого просування до восьновлення інвалідності. Я розумію що мій стан здоров'я не дає мені право затягувати і потрібно встигнути багато, тому що у дітей крім мене немає кого, та й житла свого вже немає.А зробити нічого не можу (((За батьком дітей коли я звернулася до адвоката безкоштовно мені сказали що стільки порушень і потрібно по-новій все відновити і подавати на визнання померлим. Я давно зрозуміла, що з батьком дітей трапилася біда і він не повернуться .Але треба щоб усе це оформить і можна було чогось оформити дітям ,якщо вже в них забрали того хто їх забезпечував і захищав.Але також мені кажуть що сама справа дуже складна і сумна, тому не особливо хочуть за неї братися, та й грошей на рішення через юристів у мене немає. Тому не хочуть братися за рішення, але я вже звернув з прав людини і тепер потрібно в суді визнати, що він загинув від російської агресії, а ми постраждалі.У мене вже просто сил немає, а мої страхи перед майбутнім сильно тиснуть у грудях від болю.Я розумію що вже просто живу болем від того що довелося пройти моїм дітям і як взагалі виживати. А ще й постійно страждаю зі станом здоров'я і живу завдяки лікам, а іноді ходити це суцільний біль. Але сподіватися нема на кого і сама мало що можу. Єдине, що мені залишається це звернення за допомогою, і це для мене порятунок у турботі про дітей та їх подальшу долю.Мені багато довелося пройти і пережити, і своє дитинство навіть згадувати не хочеться, а їх дитинство згадую і сльози навертаються А думаючи за майбутнє і перспективи відразу паніка в голові.